Піца Маргарита”

Білосніжна моцарелла, багряні томати і зелене листя ароматного базиліка не тільки подарували вдале смакове поєднання, але символічно повторили фарби національного прапора. У всі часи піца Маргарита, як і триколірна закуска капрезе, – впізнавані на всіх континентах і миттєво асоціюються з Італією.

Типове блюдо італійських простолюдинів одного разу потрапило в монарший раціон, а пізніше з успіхом завоювало світ і стало лідером серед страв мережевий доставки. Красива легенда свідчить, що почалося все в другій половині 17 століття з таємних прогулянок короля по неаполітанським питним закладам. Там готували хлібні коржі, покриті апетитним томатним соусом, начинкою з всякої всячини і шаром розплавленого сиру. Знатного інкогніто вони настільки припали до смаку, що не відпускала нав’язлива ідея ввести селянське страву в королівське меню.

Після довгого лобіювання, облагородження рецепта і пошуку спеціальних столових приборів (не доторкатися ж до їжі великосвітськими ручками!), Вже при приймачі, в день тридцятиріччя королеви Маргарити Савойської придворні кухарі подали оновлену піцу в декількох варіантах. Ту, що взяли особливо прихильно, нарекли піцою Маргаритою, в честь її величності. Нам же дісталося від щедрот того столу – класичний італійський рецепт піци Маргарити.

ІНГРЕДІЄНТИ

  • пшеничне борошно приблизно 280 г;
  • сухі дріжджі 5 г;
  • оливкова олія 50 мл;
  • тепла води 100 мл;
  • томатна паста 70 г;
  • цибуля 1 шт.;
  • часник 2 зуб.;
  • моцарелла 100 г;
  • твердий сир 100 г;
  • помідори 1 шт.;
  • сушений базилік 1 ст. л.;
  • свіжий базилік 2-3 гілки;
  • цукор 10 г;
  • морська сіль за смаком.

Приготування

У теплій воді розводимо дріжджові гранули, цукор – інтенсивно збовтуємо, залишаємо на 10-15 хвилин для активації, появи на поверхні пінного шару. Прискорити процес бродіння можна, накинувши на зкачану плівку або перевернуту миску. Опора повинна знаходитися поблизу джерела тепла, в тихому місці без протягу, як при замісі і будь-якого іншого дріжджового тіста. Окремо просіюємо борошно, перемішуємо з великою дрібкою морської солі.

Як тільки дріжджовий розчин бурхливо спіниться, переливаємо до борошна. Замішуємо м’яке тісто. Працюємо не менше 3-4 хвилин, регулюємо норму борошна і в кінці додаємо оливкову олію – 30 мл.

Для кращої якості вивалюємо борошновий ком на стіл і з зусиллям розминаємо. Необхідно повністю увібрати масло. Скачуємо пластичний гладкий колобок, повертаємо в миску. Накриваємо харчовим поліетиленом, створюємо тепличні умови – разтавати в теплому куточку 1 годину до збільшення обсягу в 2,5-3 рази.

Поки тісто для піци Маргарити разтає займаємося соусом. У домашніх умовах часто використовують покупні кетчут, кетчуп з майонезом, томатні соуси. Спробуйте приготувати самі – це нескладно, але різниця величезна. У залишках олії обсмажуємо дрібно порубану ріпчасту цибулю і часник, через 2-3 хвилини додаємо концентровану томатну пасту. Зауважуємо, тут кидають сіль, цукор за смаком. Італійці розминають стиглі помідори або кладуть очищені томати у власному соку.

Трохи прогрів пасту, вливаємо близько 100 мл окропу, випаровуємо до загустіння хвилин 15-20. Ближче до кінця ароматизуючи сухим базиліком (!). Без запашного базиліка не обійтися, саме він створює важливий аромат. Також посилюють запах пряним лавровим листом (1-2 шт.). Охолоджуємо – соус для піци Маргарита або інший потрібно охолодити.

Отже, до цього моменту у нас – загуслий томатний соус, підросло тісто, нарізані тонкими кругами помідори і натертий або розірваний шматками сир. Крім плавкої моцарели, яка тягнеться нитками, візьміть і який-небудь твердий, з гостринкою, «характером».

Тісто злегка обминали, розтягуємо круглий коржик діаметром 30-35 см. Спритний піццайоло обходиться без качалки, розкручує основу в повітрі. Переносимо заготовку в форму або на деко. Я підсушую корж 4-5 хвилин в розпеченій духовці самостійно, потім наношу соус, розкидаю начинку: томати і два круга сиру.

Випікаємо до рум’яного розплавленого сиру близько 25 хвилин при температурі 200 градусів, не забуваємо на рушнику висушити чисті листки свіжого базиліка.


Прикрасивши зеленим базиліком, подаємо домашню піцу Маргариту до столу – смачного!

Залиште ваш відгук